Олесь Гончар народився  3 квітня 1918 року. З трьох років, після смерті мами, виховувався дідом і бабусею в слободі Суха Козельщинського району. Літературна творчість приваблювала Олеся з дитинства.

Після закінчення Бреусівської семирічної школи працював у редакції районної газети «Розгорнутим фронтом», що знаходилась   у келіях Козельщинського собору Різдва Богородиці. Собор увійшов у його душу невід’ємно від  краю, в якому виріс, і людей, котрих шанував. Старожили пригадують, як любив цю споруду майбутній письменник. Його, мов магнітом, тягло аж до самісінького купола, звідкіль відкривались оку неповторні краєвиди. Тож і не дивно, що одному із кращих своїх творів  Олесь Терентійович і дав таку красномовну назву  «Собор».

У 1937 році він закінчив Український технікум журналістики в Харкові. Під час навчання отримав змогу спробувати свої творчі сили як письменник. Пише цілу низку художніх творів, студіює творчість класиків світової літератури, відвідує літературну студію в Будинку Блакитного в Харкові.

По закінченні технікуму деякий час працював учителем в с. Мануйлівка, але невдовзі був запрошений на посаду кореспондента харківської обласної молодіжної газети «Ленінська зміна». Промайнув неповний рік роботи кореспондентом і Олесь Гончар стає студентом філологічного факультету Харківського державного університету. Навчання перериває війна.

 Найкращі твори – «Прапороносці», «Людина і зброя», «Тронка», «Твоя зоря»…  – дійсно народного письменника – стали прикрасою українського мистецтва слова. Протягом 1959-1971 рр. очолював  Спілку письменників України.

Олесь Гончар – письменник, який пристрасно закликав любити серцем і розумом свій народ, його історію, берегти національні скарби – рідну мову, національні звичаї, культурне надбання краю. А ще – берегти навколишнє середовище, цінність людської душі.

 

Завдяки підтримці Олеся Терентійовича Гончара в кінці 70-х років минулого століття в Кобеляках з’явився Музей літератури і мистецтва, на той час єдиний в своєму роді заклад не лише в Україні, а й у колишньому Радянському Союзі.

 

 Кобеляцький музей літератури і мистецтва заснований учителем- краєзнавцем  О. І. Куликом.  У музеї більше  двох тисяч експонатів, які висвітлюють життя і діяльність письменників, художників, композиторів, акторів та інших діячів культури, вихідців з Полтавщини і зокрема з Кобеляцького району, а також митців,  творчість яких пов’язана з цим краєм.

Окремий розділ знайомить з історією м. Кобеляк. Експозиція розміщена у 9-ти залах: документи, фотографії, рукописи, речові матеріали. У музеї представлені життєпис і творчість українського філософа і просвітителя Я. Б. Козельського, математика М.В. Остроградського, письменників, літературознавців І. Ф. Богдановича,  В. С. Гнилосирова, І. В. Дубинського, Ю. Дольд-Михайлика, С. М. Жураховича, Кашина, О. Т. Гончара, П. А. Загребельного… Художників В. М.  Греченка, І. Г.Лося, Й. О. Білополого, О. Г. Максименка, А. Г. Петрицького, композитора В. Д. Кирейка, співачки Т. О.  Гриценко, акторів Є. А. Золотаренка, С. Й. Шкурата...

В експозиції представлена постійно діюча виставка творів самодіяльних митців-художників, вироби народних майстрів: картини, вишивки, різьблення. Містяться тут і матеріали, що розповідають про письменників, які перебували в краї: Т. Г. Шевченка, О. С. Пушкіна, М. Горького, В. М. Сосюру, Ю. К. Смолича, Ю. І. Яновського, П. Й. Капельгородського, О. І.  Ковіньку, Н. Л. Забілу, Ю. О. Збанацького, М. П. Стельмаха  П.А. Загребельного та ін.