«Королева бензоколонки» - це легкий, наповнений добрим гумором, сонячний фільм, який обійшов екрани багатьох країн.

      Прем’єра комедії «Королева бензоколонки» відбулась 18 лютого 1963 року.

Сценарій був написаний полтавцем Петром Лубенським, який чудово вмів знаходити гумористичні повороти. Його фельєтони в сатиричному журналі «Перець» були добре відомі читачам на Україні та далеко за її межами.

Спочатку режисер картини Микола Літус на головну роль взяв естонську актрису Тер’є Луйк, але передивившись відзнятий матеріал керівництво поставило вимогу замінити актрису. Зйомки призупинили, а пізніше керувати процесом зйомки доручили більш досвідченому режисеру Олексію Мішуріну, тож зйомки відновили вже із Надією Румянцевою в головній ролі.

      На момент зйомок Надії було вже 32 роки, а вона мала зіграти роль 17-річної дівчини, з чим блискуче впоралась.

      «Королева бензоколонки», крім усього іншого, цікавий як документ епохи. Оператор дає можливість нинішньому глядачеві побачити вулиці Києва та Білої Церкви 40-річної давності. Хрещатик, новенький Палац спорту, новобудови Дарниці. Троєщини, Теремків і Харківського масиву ще не було.

      В пошуках місця зйомок режисери стрічки Микола Літус та Олексій Мішурін об'їздили всю Україну. Вони ніде не могли знайти підходящу заправку, яка була б оснащена справжнім обладнанням і мала б сучасний вигляд.

      Нарешті таку знайшли в Полтавській області в м. Пирятин на трасі Київ-Харків. Але не самій заправці знімати не дозволили. По-перше,  працівники не могли простоювати, у них був свій виробничий план, який потрібно було виконувати. По-друге, знімальне обладнання не відповідало вимогам пожежної безпеки, була небезпечна освітлювальна апаратура. Тож довелося недалеко від справжньої будувати свою АЗС, бутафорську. Майстри-декоратори постарались на славу – макетна заправка була настільки схожа на справжню, що проїжджаючі трасою водії те і робили, що періодично заїжджали на «кіношну» заправку за бензином.

      Одного ранку, коли знімальна група  тільки готувалися до зйомок, до колонки раптом звернув з траси «чужий» бувалий водій вантажівки і, нічого не підозрюючи, зажадав її заправити. Надія Румянцева вирішила пожартувати і, не моргнувши оком, сказала: «Я вашу машину заправляти не буду. Вона брудна, водій неголений...»  Шофер оторопів. Підходить сценаріст Андрій Сова. «Ви начальник?» - запитує водій. «Так, я», - на повному серйозі відповідає Андрій Корнійович. «Так що ж це ви поставили тут це опудало, цю фітюльку, яка вимагає, щоб я поголився, а мені ж вантаж вести до Києва!» - «Правильно вимагає, по інструкції». - «Я буду скаржитися!» В цей час підходить кіношний «міліціонер»: «Кому скаржитися, ваші права пред'явіть ...» Словом, всі були проти бідолашного водія і довели його майже до стану кипіння. І тоді розіграш розкрився, артисти вибачились, сказали, що пожартували, що це декорація і що тут знімається кіно. Та ображений водій спочатку не повірив! Але потім знімальна група представила актрису Надію Румянцеву, він її впізнав, все зрозумів, розсміявся та, звісно, не образився на знімальну групу. А епізод, де «королева бензоколонки» відмовляє заправити неохайного водія, увійшов до фільму.

      Та зйомками тільки на цих бензоколонках справа не обмежилась. Довелось побудувати в Києві в павільйоні студії імені Довженка ще одну бензоколонку. Річ у тому, що  героїня стрічки, мріючи стати артисткою балету на льоду, тренується ночами, кружляючи на роликових ковзанах на безлюдній, освітленій ліхтарями заправці. Та асфальт у Пирятині тоді був не дуже якісний, тож кататись на роликових ковзанах по ньому було важко. Тож саме для сцени нічного тренування Людмили був виготовлений макет колонки з ідеально рівною підлогою в павільйоні студії, щоб Надія Румянцева змогла без проблем виробляти складні піруети.

      Кумедний випадок стався з півнем та курами, яких привезли подружжя-дресирувальники з київського цирку. Під час зйомок вони мали сиділи під колонкою, щоб не потрапити в кадр, і за командою півень Петруша повинен був кукурікати.  Але він чомусь категорично відмовлявся це робити! Дресирувальники ну дуже натомились з цим півнем, накукурікалісь самі до знемоги, показуючи власним прикладом, що він має робити. Але півень вперто мовчав. Несподівано хтось із місцевих роззяв, які спостерігали за зйомками, чи то жартома, чи то всерйоз запропонував напоїти птаха... самогонкою. Принесли, налили в блюдце. Півень спочатку недовірливо подивився на прозору рідину, потім клюнув, підняв голову, як вони зазвичай п'ють воду, знову клюнув... І почав кукурікати так, що вже зупинити його було неможливо.

      Ще один кумедний випадок розсмішив всю знімальну групу. Якось під час знімального процесу до місця зйомок під'їхала чорна 21-я «Волга». З вікна визирнув смаглявий кремезний вусатий чоловік кавказької національності  начальницького вигляду, пальцем до себе покликав і спитав (рос.м): «Фильм снымаэте? Как будэт называться?» Йому відповіли: «Королева бензоколонки». Він задумався на хвилину і каже (рос. м.): «Каралэва БЭЗ адэкалона? Интэрэснае названиэ. Жэлаю удачи».

      Режисер фільму Микола Літус часто згадував цей випадок з посмішкою. Він казав, що друзі весь час агітують його написати якісь спогади про зйомки цього фільму, тож його відповідь завжди була такою: «Якщо й напишу, то книгу назву «Королева без одеколону».

Прізвище головної героїні Добрийвечір, можливо взяте в українського боксера 20-х років, про нього згадував актор Б. Сичкин в книзі «Я з Одеси! Здрастє!»: «Я не пропускав змагання з боксу. Був боксер на прізвище Добрий Вечір. Коли оголошували його прізвище, зал зі сміхом відповідав: «Здрастуйте». У Доброго Вечора була надзвичайна стійка, руки внизу, ніякого захисту, весь відкритий, танцював по рингу, маневрував, і в нього важко було потрапити. Добре захищався і добре контратакував. Працював добре. Всі його знали і любили як боксера»

      Довгий час картина «Королева бензоколонки» була абсолютним рекордсменом країни за кількістю глядачів. Обійшла весь Радянський Союз, була продана до багатьох країн.

Незважаючи на те, що фільм офіційно критикували за «безідейність і легковажність», в рік прем’єри «Королеву бензоколонки» подивились близько 54 мільйонів глядачів, фільм став одним із лідерів радянського прокату 1963 року. А полтавський сценарист Павло Лубенський, що було рідкісним випадком у вітчизняній практиці, отримав грошову надбавку 350 рублів за масовість.

      До речі, зараз у Пирятині при автостанції, де знімали «Королеву бензоколонки» є однойменне кафе. Будівля на тому самому місці, де раніше була кіношна АЗС. А водонапірна вежа, яку видно в кінострічці, досі є візиткою міста.