Кому невідана чарівна краса Полтавщини. Неозорі ниви, квітучі сади, тихі річки, обрамлені розкидистими вербами. Полтавська земля – це особлива земля, що завжди давала творчу наснагу тим, хто  прагнув висот у науці, мистецтві, літературі. Полтавщина виплекала багатьох талановитих земляків. Гордімося ж своїм отчим краєм! Вивчаймо його! Милуймося ним! Любімо його!

Село Велика Обухівка Миргородського району з 1743 року стало володінням та постійним місцем проживання родини  поміщиків Капністів. Садиба збудована Капністом Василем Петровичем, який був на службі у російському війську, миргородським полковником, бригадиром російської армії. Загинув під час Семилітньої війни.

Його син, російський поет, драматург, освітній і громадський діяч Василь Васильович Капніст народився у Великій Обухівці. Початкову освіту здобув вдома. У 16 років пішов капралом в Ізмайловський полк. З 1775 р. – офіцер Преображенського полку (Петербург). Залишивши службу в Петербурзі,  оселився у родинному маєтку у Великій Обухівці, який став одним з осередків просвітництва.

 1782 року обраний предводителем дворянства Миргородського повіту. Служив у поштовому і театральному відомствах, був директором народних училищ Полтавської губернії, опрацював статут Полтавського «громадського дворянства училища» (гімназії). З 1802 року – генеральний суддя Полтавської губернії.

Добре володів українською мовою, окремі твори створив на основі українського матеріалу. У ліричних піснях оспівував природу України і духовні надбання народу. («Обуховка», «В пам’ять береста»). Залишив переспів вірша Григорія Сковороди «Ой ти, птичко, желтобрюшко», створив один з перших переклав російською мовою «Слова о полку Ігоревім». Автор «Оди на рабство», комедії «Ябеда».

ВОбухівці  діяв домашній театр. Серед п’єс ставили й комедію «Ябеда» В. В. Капніста, ролі в якій виконували й батьки М. В.Гоголя.

У 1805 році Василь Васильович спорудив У Полтаві дерев’янийбудинок, одноповерховий, прямокутний у плані. Через певний час, після смерті Капніста, цей будинок було подаровано містом генералу Ф. Ф. Радецькому – герою боїв на Шипці. На початку XX ст. у ньому мешкали родини збіднілих  дворян Білевичів і Зелінських. «Дім Капніста»– одна з небагатьох історичних споруд Полтави, що не була зруйнована під час Другої світової війни. Тепер (з 28 вересня 1952року) у будинку В. В. Капніста розташований Полтавський державний літературно-меморіальний  музей Івана Петровича Котляревського.

Урочисте відкриття літературно - меморіального музею Івана Петровича Котляревського відбулося 28 вересня  1952 року.  Майже сім десятиліть наукові  співробітники музею досліджують і популяризують спадщину автора «Енеїди» і «Наталки Полтавки». Тут зберігаються архів письменника, його особисті речі, різноманітні витвори мистецтва, численні експонати. За участю вчених країни відбуваються наукові конференції, видаються наукові записки; традиційними стали  тематичні свята, зустрічі з шанувальниками творчості письменника.

Експозиція музею розгорнута в шести залах. У чотирьох зібрано матеріали, які висвітлюють життєвий і творчий шлях І. П.  Котляревського, у двох інших йдеться про всенародне вшанування митця, про розвиток його традицій, про ту духовну наснагу, яку дають його твори нащадкам.

Другий зал музею присвячений історії написання і публікації поеми «Енеїда», її місцю в українській літературі, сценічному і образотворчому мистецтві. Широко представлені в експозиції ілюстрації до «Енеїди»,  виконані художниками Порфирієм Мартиновичем,  Василем Корнієнком, І Іваном  Їжакевичем, Ф Федором Коновалюком, Олександром  Довгалем,  Анатолієм Базилевичем.  Варто відзначити, що ні один твір української літератури не  «освоювався» так широко художниками, як «Енеїда».Окремою темою представлена в експозиції сценічна  історія «Енеїди».

      Матеріали третього залу характеризують театральну і драматургічну діяльність І. П. Котляревського.  З 1810 року у Полтаві діяв професійний театр. Протягом 1818-1821 років головним директором цього театру працював І. Котляревський. Коли до Полтави прибула з Харкова театральна трупа І. Ф. Штейна, Котляревський сприяв розвитку обдарування талановитого артиста Михайла Семеновича  Щепкіна і викупу його  з кріпацтва.

Важливі грані громадсько-політичної діяльності Івана Котляревського в останні десятиліття його життя розкривають експонати четвертого залу.Про вшанування першого класика нової української літератури розповідають експонати п’ятого залу.

Основна тема експозиції шостого залу – Іван Котляревський  і наша сучасність.

З ім’ям Капністів пов’язані події не тільки в Полтаві та Миргороді, а і в Козельщині. У 1882 році Капністи спорудили в Козельщині церкву Різдва Богородиці з нагоди одужання їхньої доньки Марії. В 1906році на місці першого храмубув заснований Козельщинський Різдва Богородиці монастир. Головною святинею храму є Козельщинська ікона Божої Матері, яка була придбана Козельськими в Італії, а потім спадково перейшла до Капністів.

 Рід Капністів (Капніссі – греки за національністю) – давній дворянський та графський рід, що походив від Петра Капніссі, який був у XVII ст. полковником венеціанської служби. Роду Капністів було надано право користуватися у Росії графським титулом. Нащадок козацького роду П. І. Козельський, що очолював Кобеляцьке дворянство, не маючи своїх дітей, передав свій маєтоку дар графині Софії Михайлівні Капніст(дочка Михайла Остроградського) та її чоловіку В. І. Капністу – онуку відомого поета та громадського діяча Василя Васильовича Капніста. Разом з землями та маєтком до Капністів перейшла родова ікона Козельських – Божа Матір, яка набула слави Чудотворної.