Самойленко Юрій Олексійович
Майстер гобелена, вітражист, графік, живописець, педагог… Мова йде про генія сучасності, нашого земляка Юрія Олексійовича Самойленка.
Він народився 6 жовтня 1946 р. на Полтавщині, в с. Великі Липняги Семенівського району. Дитячі та юнацькі роки минули в с. Веселий Поділ на Семенівщині. Навчаючись у школі, хлопець часто чув від учительки хімії: «Усе життя малювати не будеш!» Та пізніше педагоги самі залучали талановитого учня до випуску шкільних стінгазет. Словам учительки не судилося здійснитися: Юрій Самойленко став видатним художником.
У 1971 р. наш земляк закінчив художньо-графічний факультет Курського державного педагогічного інституту. Отримав спеціальність – учитель трудового навчання, малювання та креслення. Потім служив в армії, працював учителем креслення й малювання в Курській області. Але туга за рідним краєм, батьківською хатою повернула його до Полтави. У 1973-1995 роках Юрій Олексійович працював художником виробничо-рекламного й художньо-виробничого комбінатів у м.Полтава.
З 1996 р. Юрій Самойленко – керівник Полтавської обласної організації Національної спілки художників України. Він зумів об’єднати навколо себе різних за характерами, думками, інтересами людей. Художник не розпорошив і не загубив жодного таланту. Очоливши спілку, він вдихнув у неї життя. Робота ця нелегка, та в майстра вистачає енергії ще й на власну творчість.
Серед багатьох заслуг Юрія Самойленка – плідна виставкова та видавнича робота. Художник бере участь в обласних, всеукраїнських та закордонних виставках; у Полтаві проводить персональні. Він регулярно організовує мистецькі акції в Полтавському художньому музеї ім. Миколи Ярошенка. Завдяки Юрію Олексійовичу цей музей став справжнім культурним центром Полтави, адже кожна його зала – це рай для любителів мистецтва. Наш земляк дбає про збереження пам’яті та прославлення українських майстрів світового рівня, а також постійно популяризує творчість сучасних художників Полтавщини.
Юрій Самойленко опікується облаштуванням і проведенням виставок не тільки в Полтаві, а й за її межами, зокрема, в Лубнах, у місті, багатому на традиції та таланти.
Цікаво знати! У травні 1974 р. відбулася перша республіканська виставка «Лубенська художня весна». На ній були представлені понад 180 робіт художників та скульпторів із Лубен, Оржиці, Миргорода, Решетилівки, Пирятина, Ромодана, Кременчука, Києва, Харкова, Одеси... Ініціатором виставки став заслужений працівник культури України Василь Семенюта. У наступні роки відбулось ще 5 «Лубенських художніх весен», на яких експонувались роботи майстрів із багатьох регіонів України. Потім була значна перерва.
Та завдяки ініціативі Юрія Олексійовича через 30 років у Лубнах відновилася ця прекрасна мистецька акція. Традиційним під час «Лубенських художніх весен» стало проведення конкурсу дитячого малюнка на асфальті.
Юрій Самойленко – майстер із килимарства. Воно увійшло у творчість полтавського художника на рівні генетичної пам’яті від бабусі та прабабусі. Один із найяскравіших дитячих спогадів митця, який полонив його назавжди – це народний килим на білому снігу.
Цікаво знати! У свій час Михайло Грушевський та Василь Кричевський мали приватну колекцію килимів. Останній збирав свою колекцію протягом 30 років. У ній було приблизно 80 килимів, українських, перських, турецьких, російських, доби короля Франції Луї XVI. На превеликий жаль, ці колекції було знищено.
З 2005 р. наш земляк працював на кафедрі образотворчого мистецтва в ПНПУ ім. В.Г. Короленка, спочатку – старшим викладачем, а у 2010-2021 роках – доцентом. Він викладав студентам живопис, малюнок, вчив їх писанкарству й килимарству.
Вагомим є внесок Юрія Самойленка в утвердження національної церкви. Наш земляк брав активну участь у розбудові Української православної церкви Київського патріархату на Полтавщині. Він входив до складу обласних громадських комітетів із пошанування пам’яті митрополита Іларіона та патріарха Мстислава.
Для Юрія Олексійовича творчість – це його захоплення, покликання, доля й професія. У його картинах, іконах, вітражах, гобеленах присутні релігійні та патріотичні мотиви. Саме вони допомогли майстрові досягти неабияких вершин у малярстві та декоративному мистецтві. Твори художника високодуховні, кожна картина має глибинний сенс, складна за змістом. У багатьох церквах Полтавщини можна помилуватися іконами, які написав Юрій Самойленко.
2016 р. митець відкрив персональну виставку «Небозвід», присвячену своєму 70-річчю. Саме тоді Юрія Олексійовича й висвятили у сан диякона. Сталася ця подія в Духовно-культурному центрі Паїсія Величковського.
У жовтні 2021 р. в Художньому салоні Полтави Юрій Самойленко відкрив ювілейну персональну виставку «Покликання». Тоді ж митрополит Епіфаній нагородив майстра орденом Святого Юрія Переможця. На вернісаж завітали його колеги та друзі, рідні й шанувальники таланту художника, побратими, із якими він пройшов складний шлях до омріяної вільної України з її самостійною церквою.
На виставці були представлені роботи, виконані в найрізноманітніших техніках: гобелени, пастелі, акварелі, олійний живопис і навіть лазерна пластика (нові спроби в металопластиці). Майстер, який із його авторитетом міг би вже спочивати на лаврах і ділитися досвідом, випробовує себе в нових техніках, бо йому це цікаво.
На завершення урочистостей публіку чекала дуже цікава новина: «Укрпошта» випустила серію поштових марок із зображенням робіт майстра. Прямо на вернісажі в Художньому салоні відбулася церемонія погашення цих марок на конвертах календарним штемпелем зі змінною датою. Конверти з такими особливими марками вже є артефактом для колекціонерів та архівістів. Вони стали власністю й Полтавського краєзнавчого музею ім. В.Кричевського.
Юрій Олексійович упорядковує каталоги мистецьких робіт полтавських художників. Він проводить пленери студентам вищих навчальних закладів та художникам Полтави. Юрій Самойленко входить до складу журі конкурсів по присудженню премії імені Миколи Ярошенка, премії імені Панаса Мирного та Всеукраїнського дитячо-юнацького конкурсу образотворчого мистецтва імені Саші Путрі.
Заслужений художник України Микола Підгорний розповів цікаві деталі, що стосуються цілісної особистості Юрія Олексійовича. Виявляється, наш земляк свого часу навіть організував футбольну команду художників та й сам дуже вправно грав у футбол.
Олесь Пошивайло, генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, так говорив про Юрія Самойленка: «Він багато років об’єднував у нашому селищі гончарів між собою й інтегрував їх у полтавське середовище. Він виводив їх на загальнонаціональну арену. Його піклуванням про місцеве гончарство й про Опішню, значною мірою й постав згодом Національний музей-заповідник українського гончарства».
Юрій Олексійович – лауреат премій імені Тетяни Яблонської, Самійла Величка, Миколи Ярошенка та Паїсія Величковського. Також художник отримав Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, Почесну грамоту Полтавської обласної державної адміністрації, Грамоту Верховної Ради України, Почесну грамоту виконкому Полтавської міськради. За заслуги перед церквою відзначений орденами князя Володимира та архистратига Михаїла.
Ікони й вітражі Юрія Самойленка знаходяться в Покровській церкві села Біляки Семенівського району й Свято-Покровській церкві Полтави. Його твори зберігаються в національному музейному фонді: у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В.Кричевського, Полтавському художньому музеї ім. М. Ярошенка, музеї-заповіднику А.Макаренка в Ковалівці Полтавського району, Дирекції художніх виставок України. Також картини художника осіли в приватних колекціях в Україні та за кордоном.
Свого патріотизму Юрій Олексійович не афішує, а тихо, спокійно робить державотворчу справу, утверджує на полтавській землі панування української мови, культури, мистецтва.
Радимо прочитати:
-
Мій рідний край – моя Полтава [Образотворчий матеріал] : каталог творів з приватних збірок / Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради; упоряд. С. В. Козлов; вступ. ст. С. В. Козлов, А. Б. Хохлов; фото А. О. Величко, С. К. Черпаченко; пер. О. В. Будаєвська. - Полтава : АСМІ, 2009. – 111 с.
-
Юрій Самойленко // Художники Полтавщини : альбом. – Полтава : АСМІ, 2006. – 15 с.
-
Віценя, Лідія. Його «Покликання» – нести «Світло для світу» [Текст] / Лідія Віценя // Зоря Полтавщини. – 2021. – № 73, 15 жовт. – С. 4.
-
Горицвіт, Тетяна. Євангеліст Лука і написана ним ікона [Текст] / Тетяна Горицвіт // Полтавський вісник. – 2017. – № 39, 28 вер. – С. 23.
-
Жовнір, Наталія. «Кожен фініш – це, по суті, старт» [Текст] : очільник полтавської мистецької спільноти Юрій Самойленко відзначив 75-річний ювілей / Наталія Жовнір // Вечірня Полтава. – 2021. – № 41. – С. 20.
Інтернет-джерела: