Це мультфільм відомого режисера Едуарда Назарова, який зробив його за мотивами української народної казки «Сірко».

Мультфільм «Жив-був пес», хоч і створений понад 30 років тому, але вважається найкращим втіленням української теми в анімації. Московський мультиплікатор Едуард Назаров в короткому мультфільмі з вовком і псом в головних ролях передав український національний колорит краще за будь кого з вітчизняних кінематографістів.

      Назаров створив одні з найяскравіших і впізнаваних образів радянської мультиплікації – історія про дружбу вовка і пса на тлі життя селян українського села стала своєрідною візитною карткою як московського Союзмультфільму, так і України загалом. Майки із зображенням героїв і «крилатими» фразами з мультика (рос. м.): «Щас спою!», «Бог в помощь!» і «Ну ти заходи, если что!» в багатьох українських сувенірних крамницях гідно представлені поруч із національними вишиванками.

У 2012 році на Відкритому фестивалі анімаційного кіно в Суздалі мультфільм став першим в рейтингу 100 кращих російських мультфільмів за 100 років, випередивши знамениті «Ну, постривай!» і «Їжачка в тумані».

      У 1983-му мультфільм зайняв перше місце на Міжнародному кінофестивалі в Оденсе (Данія), тоді ж отримав спеціальний приз журі на Фестивалі анімаційних фільмів в Ансі (Франція), був відзначений на кінофорумах в Югославії, Польщі та Австралії.

      Перш, ніж приступити до зйомок, Едуард Васильович поїхав в Україну, щоб, як він казав, увібрати дух тих місць. Відвідував музеї, їздив по селах, замальовував з натури вози, хати, печі, посуд, рушники, національні костюми.

      Сконструювати в мультфільмі українське село режисерові допомогли і замальовки, зроблені в Київському етнографічному музеї під відкритим небом – знаменитому Пирогові. Походив Назаров і львівськими етнографічним музеям, де зробив замальовки одягу, предмети побуту, посуду і всяких дрібниць.

      Поїздки по Україні призвели до того, що матеріалу у Назарова назбиралося на анімаційну стрічку з двох частин загальним хронометражем 15 хвилин. Але в підсумку весь мультфільм триває лише десять хвилин. За словами режисера, розгулятися вовку і псу не дав тодішній керівник кіностудії Союзмультфільм, з яким у мультиплікатора були напружені стосунки.

Зате завдяки цьому історія Назарова придбала саме ту лаконічність, яку глядачі так цінують в ньому. Передісторія героїв, яку Назаров збирався детально екранізувати, через тимчасові обмеження вилилася в короткий, але геніальний діалог-спогад вовка і собаки:

  - А пам'ятаєш, як ти мене ганяв?

  - Так я це ...

  - Ну да, робота така ...

      До слова, озвучували головних героїв зірки радянського екрану актори Георгій Бурков (пес) і Армен Джигарханян (вовк) і додали стрічці слави. Причому для Джигарханяна це був дебют в мультиплікації.

І хоча до Джигарханяна режисер-початківець шукав особливий підхід, той погодився відразу. Правда, Назаров побоювався, що, побачивши розкладені в студії малюнки вовка, той розгнівається і відмовиться працювати, – настільки великим було фізична схожість сутулих фігур артиста і намальованого героя.

      «Вовк горбатий – Джигарханян сутулий. І я перелякався, раптом він мені як щось заліпить! – згадував Назаров. – А він нічого, подивився і сказав: «А що, нормальний вовк, будемо працювати».

Справжньою перлиною матеріалу стала музика, яку автор мультфільму роздобув в 1980 році в Інституті фольклору та етнографії Академії наук УРСР. Співробітники установи подарували Назарову велику магнітофонну котушку зі старовинними піснями, записаними етнографами в українських селах.

       П'ять з цих фольклорних творів, серед яких були «Ой там на горі» та «Косив батько, косив я» увійшли до фільму. Автором та виконавцем цих чудових пісень, які прославили творіння Назарова на весь світ виявився аматорський ансамбль «Древо» з невеликого села Крячківка Пирятинського району Полтавської області, створений в 1958 році. Про те, що їхня пісня звучатиме в мультфільмі учасники ансамблю і подумати не могли і з подивом почули свої голоси вже по телевізору. У 1982 році вони поїхали до Москви записувати платівку на студії звукозапису. Записали 24 пісні, серед яких були і вподобані режисером «Ой там, на горі» та «Косив батько, косив я», і які згодом прозвучали в мультфільмі.

      Ансамбль і сьогодні відомий своєю унікальною технікою багатоголосся далеко за межами України. За понад 50 років  існування ансамблю змінилося вже чотири покоління учасників, але вони і досі виконують старовинні пісні Полтавщини 18-19 століть. Репертуар ансамблю так само складають пісні рідного краю, які збираються по всій Полтавщині. Іноді трапляється, що старовинна пісня доходить до наших днів не в повному вигляді, і тоді "Древлянки" самі їх доповнюють за законами народного піснесложіння.

 

Декілька цікавих фактів про мультфільм «Жив-був пес»:

 

•  Вовка спочатку повинен був озвучити Михайло Ульянов (найвідоміший кіношний маршал Г. Жуков в СРСР), однак через постійну зайнятість у кінозйомках запросити його не вдалося;

•  звук возу, що від’жджає на початку мультфільму запозичений Назаровим з кінокартини «Чапаєв»;

•  Назаров писав сценарій мультфільму цілий рік;

•  бронзовий пам'ятник Вовкові вагою близько 200 кг був споруджений у місті Томськ у 2005 році. Герой мультфільму був обраний як персонаж, який найбільш повно виражає стан щастя. (Автори – ливарник Максим Петров і консультант-художник Леонтій Усов). Вовк може вимовляти вісім фраз ( (рос. м.) «Щас спою!», «Бог в помощь!», «Ну ти заходи, если что!» та ін.).

Нажаль, пам’ятник згодом був вкрадений;

•  сталева скульптура Вовка вагою дві тонни за ескізом художника Михайла Івашко встановлена ​​в місті Ангарськ Іркутської області в 2007 році. Якщо доторкнутись до животу Вовка, він каже «Щас спою!» та інші коронні фрази;

•  у 2013 році в центрі Києва встановили дерев'яну скульптурну композицію Вовка і Пса на вході до сімейного вегетаріанського ресторану «Tri:», які сидять під столом. (Автор – вінницький скульптор Володимир Заєць);

•  восени 2013 року в с. Петрівське Києво-Святошинського району встановили скульптурну композицію, що складається з сидячого на постаменті Вовка і Пса, що стоїть поруч. Композиція доповнена стилізованим плетеним парканом;

•  скульптурна композиція, присвячена героям мультфільму була відкрита до Дня міста Кривий Ріг в 2014 році. (Автори - відомі архітектори з Києва, а виготовили її криворізькі підприємці на власні кошти). Сама скульптура носить назву "Друг", вона зручна тим, що розташована на одній великій лавочці. Вовк сидить на лавці таким чином, що кожен бажаючий може сісти поряд і сфотографуватися. Знаходиться ця композиція біля театру ім. Т. Шевченка по вулиці Карла Маркса.

Деякі найвідоміші цитати з фільму (рос. м.):

 

• Вовк: Бог в помощь ... Ти шо, по деревьям лазишь?

Пес: Да вот ... птичку хотел ...

Вовк: Ага ...

Пес: Так я это - гулял ... гулял ...

Вовк: Ага! .. Выгнали?

 

• Вовк: А помнишь, как ты меня гонял?

Пес: Так я, это…

Вовк: Ну да. Работа такая, да? А я всю жизнь тут мотаюсь и никто мне сам косточку не даст.

Пес: Так я, это…

Вовк: Теперь как я, а?

 

• Пес: Дитё не помял?

 Вовк: Да шо ему сделается?

Пес: Ну, пока!

 

• Пес: Я, это…

 Вовк: Шо?! Опять?!

Пес : Не… Ты… это… Есть хочешь?

 

• Вовк: Ща спою!..

       Вовк: А теперь — точно спою!

 

• Вовк: Сы-па-си-ба!

 Вовк: Ты заходи, если что!