В 2020 р. виповнилося 210 років від дня народження талановитого українського художника - портретиста, мініатюриста, майстра жанрового живопису, майстера інтер'єру – нашого земляка Евграфа Федоровича Крендовського. Саме Є. Крендовський, першим серед українських художників, почав працювати в жанрі портретної мініатюри. Його ім’я відноситься до числа маловивчених, а зацікавленість його творчістю виникла не так вже і давно, тому в біографії художника багато білих плям – навіть невідома точна дата його смерті та місце його поховання.  

          Народився Євграф Федорович Крендовський в сім’ї обер-офіцера у грудні 1810 року в м. Кременчук Полтавської губернії. Служив канцеляристом при міській поліції Арзамасу (Нижегородська губернія). Звичайне провінційне місто на початку ХІХст. стало відомим серед багатьох шанувальників мистецтва завдяки першій, на той час, приватній художній школі О. В. Ступіна. Саме цю школу у 1820р. закінчив Крендовський  отримаши початкову художню освіту.

У 1830 р. дізнавшись про художні класи, які відкрив у своєму будинку художник О. Г. Венеціанов (один з основоположників побутового жанру в російському живописі, академік      С.-Пітербурзької Академії мистецтв, педагог), молодий Євграф  почав їх відвідувати. В подальшому Є. Ф. Крендовського  почали вважати  представником  венеціанівської школи живопису. Відомо, що, як і інші учні, Євграф Федорович малював перспективи (тобто інтер’ри) у залах Ермітажу та Зимового палацу, де  з особливою ретельністю відображалися всі предмети та деталі інтер’єру. Ці роботи мають зараз не лише художню, але і історичну цінність.

Крім того, з 1830 по 1835 роки Крендовський відвідував Санкт-Петербурзьку Академію мистецтв, у якості вільного учня. Вже у перший рік навчання (1830р.) представив на академічну виставку дві свої роботи: «Водоскат на дачі графа Безбородько» та «Внутрішність руїни».

Мабуть, випускною роботою художника була картина «Тронний зал імператриці Марії Федорівни у Зимовому палаці» (Ермітаж. Санкт-Петербург) 1835р. Ця картина була успішною роботою художника і отримала багато схвальних відгуків.

Після закінчення Академії Євграф Федорович залишився у Санкт-Петербурзі, хоча у вільний час намагався  якомога  частіше приїздити на Полтавщину. Жив  у рідному  Кременчуці, відвідував навколишні села, рідних, знайомих. І  збирав  матеріал  для  своєї творчості.

Однак у 1836 році, в зв'язку з домашніми обставинами, він залишає   С.-Петербург  і  їде до Кременчука (є припущення, що художник одружився в Кременчуці). Кілька років проживав у Кременчуці, а потім в 1839 р. влаштувався приватним учителем малювання в маєтку Мануйлівка Кременчуцького повіту Полтавської губернії (нині – Козельщинського району), яке належало подружжю Олександру Олександровичу та Варварі Михайлівні Остроградским.

У 1839 році Євграф Крендовский надіслав до Академії мистецтв дві картини (не відомо, які роботи були представлені на здобуття звання) з проханням про присвоєння йому звання вільного художника. Його прохання було задоволене.

Згодом, у 1860р.   живописець організував  власну  художню школу та переселився  разом з родиною в Кременчук. В місті він опинився в середовищі  української інтелігенції, яке стало джерелом, з якого  живилася  творчість художника. Родичами  Остроградських були  відомі діячі культури – Капністи  і Лизогуби, сусідами та друзями – князі Ширинські-Шихматови  і де Бальмени, а  також  місцева знать – Білухи-Кохановські, Дарагани, Магденки, Родзянки та ін. Всі вони згодом  стали  моделями  витончених, виразних портретів Крендовського.

Наслідуючи приклад свого вчителя Венеціанова, Крендовский приділяв особливу увагу писанню «перспектив», тобто різних інтер'єрів. Він часто звертався до техніки акварелі та гуаші, створював мініатюрні портрети виконані  акварельними фарбами  на слоновій кістці.

Творча діяльність художника  на  Полтавщині  була досить різнобічна  й  активна. Період з 1836 по 1870 р. вважається найбільш плідним. Саме в цей час були створені більшість його робіт. Наприклад, в 1836 році їм була написана картина «Збори на полювання» (Третьяковська галерея), де безпосереднє і тепле сприйняття буденної події поєднується з добротною майстерністю художника. До речі, на цій картині Крендовський зобразив себе – в мисливці, який чистить рушницю.

У 1837 році Євграфом Федоровичем була написана ікона із зображенням св. Анастасії для Михайлівської церкви містечка Глобино, а  в 1862 р. розписаний іконостас для Трьохсвятительської домової церкви Полтавської чоловічої гімназії. На жаль, ні Архангело-Михайлівська кам'яна церква в Глобино, побудована Анастасією Андріївною Руденко в 1833-1837 роках в пам'ять покійного чоловіка, ні іконостас домової церкви в Полтаві до нашого часу не збереглися. У 1933 році Михайлівський храм був розібраний, а церковне начиння «націоналізоване». Що стосується іконостасу Полтавської гімназії, то він був  знищений після 1920 р.

В основному Є. Крендовский любив писати картини невеликих розмірів, присвячені домашньому життю та повсякденним справам. Вони були насичені родинним теплом і затишком, як, наприклад, портрет Олександра Башилова і дітей графа де Бальмен, Якова і Саші.

Цей портрет зовсім невеликий за розміром, не більше журнальної сторінки. Такі портрети можна було брати з собою в дорогу або зберігати у скриньці, як дорогий серцю предмет. У середині XIX століття вони замінювали сімейні фотографії.  

Також цікава його мініатюра з Портретом дітей Капніст 1848р. (Третьяковська галерея та колекція Сергія і Тетяни Підстаницьких).

                                             

         

Капніст Петро і Павло (Державна Третьяковська галерея)

Дівчатка з роду Капністів (колекція Сергія і Тетяни Підстаницьких)

 

 

Неперевершеним зразком його творчості є Портрет дітей художника — Дарини, Єлизавети і Михайла 1849р. (Національний художній музей України. Київ).

 

До кращих робіт Євграфа Федоровича можна віднести і Портрет генерал-лейтенанта І. К. Арнольді, героя війни 1812 р., написаний у  1847 р. (Оригінал експонується у Миколаївському художньому музеї ім. Верещагіна).

 Історія цього портрету досить цікава. Він надійшов до колекції музею в 1949 р. з Одеського художнього музею як робота невідомого художника ХІХ ст., на якій зображений невідомий військовий. Робота була в поганому стані: брудна, пожовклий лак приховував багато деталей.

Проте, через майже два десятиліття знаходження картини у фондах музею,  цією роботою зацікавилася З. А. Макушина,  на той час головний зберігач музею. Для реставрації, картина була перевезена до Державної Третьяковської галереї. Там портрет невідомого знайшов своє друге життя.

Перш за все, було встановлене авторство твору. На поверхні зображеної на картині корзини з паперами, що стоїть під столом, виявився ледве помітний підпис художника - Євграфа Федоровича Крендовського і дата створення картини – 1847 рік. Поряд з підписом Крендовського, стояли загадкові ініціали: І. К. 

Для того, щоб розшифрувати ці ініціали З. А. Макушина звернулася до старих книг, довідкових видань, архівних матеріалів. В результаті вона натрапила на ім’я генерала Івана Карловича Арнольді, який брав участь у битві під Лейпцигом з армією Наполеона в 1813 році  і  де йому відірвало ліву ногу. А після всіх військових кампаній, бойовий генерал був призначений на посаду начальника військових поселень Херсонської і Катеринославської губерній, тому на столі генерала і зображено стільки паперу та письмового приладдя.

Так робота знайшла автора і перестала бути безіменною.

 У 1853 році Євграфом Федоровичем був написаний акварельний «Автопортрет» (Третьяковська галерея).

 Проживаючи в Кременчуці, художник багато їздить по провінції. Так, в одному зі своїх пейзажів він зобразив життя провінційного міста, на площі якого гуляють городяни, воли везуть вози з сіном і бочками з водою, поспішають у своїх справах чиновники. Це одна з основних картин художника - відомий пейзаж «Площа провінційного міста» написаний в 1860-ті роки (Державна Третьяковська галерея).

             

Тривалий час вважалося, що на цій картині зображена Олександрівська (зараз Кругла) площа у Полтаві. Але у 2015 р. В. О. Тарасовим та С. Бояренцевим було доведено, що на полотні художник зобразив Торгову площу та  будівлю інтендантських речових складів посаду Крюків (зараз Крюківський район м. Кременчука), що збереглася до нашого часу. Наприкінці літа 2018 р. в Третьяковській галерії в офіційних музейних документах затверджена нова назва: «Площа Крюкова посаду в Кременчуці».

На жаль, про подальшу долю Є. Ф. Крендовского офіційні джерела не згадують. Довгий час існувала думка, що Євграф Федорович помер у 50-х роках XIX століття, а останньою його роботою вважався акварельний «Автопортрет» 1853 року. Помер в Кременчуці де і був похований.

За останніми дослідженнями, які поки, що не мають офіційного підтвердження, було з’ясовано що останні роки життя художник провів у маєтку свого брата Хрисанфа – селі Ізмайлово Арзамаського повіту (нині Шатковського району) Нижегородської губернії. Деякі дослідники вважають, що Євграф Крендовский був похований у склепі Ізмайловської церкві Казанської Ікони Божої Матері в 1870-х рр.

Згідно сучасним дослідженням, вважається, що останні роки художник провів в селі Мануйлівка (нині Верхня Мануйлівка, Козельщинського району Полтавської області), де і був похований разом з дружиною в сімейному склепі (ймовірно в 1870-х роках).

Що стосується творчої спадщини Євграфа Федоровича, то зараз експонуються тільки більше двох десятків його робіт. Частина картин зберігається в запасниках, деякі знаходяться в приватних колекціях, а частина картин безслідно зникли. Його роботи розміщені в картинних галереях Москви, С.-Петербурга, Таганрога, Пскова, Новокузнецька, Києва, Миколаєва.