Олександр Шаргей (Юрій Кондратюк)
Початок літа 1897 року. Уже скинули свій білосніжний одяг полтавські сади. Відцвів бузок. Його змінив духмяний запах акації. Саме в цю пору (21 (9) червня) з’явився на світ Олександр Шаргей. Навряд чи знайдеться в історії космонавтики людина, біографія якої була б настільки загадкова і містила так багато незрозумілих подій, як у вченого, що увійшов у науку під іменем Юрія Васильовича Кондратюка. Своє ім’я змінив 1921 року. Половину життя прожив під чужим іменем і досі невідомо де, коли і за яких обставин скінчив його.
Юнаком прочитав фантастичний роман німецького письменника Келлермана «Тунель». Там мова йшла про будівництво підводної дороги, яка з’єднує береги Америки та Європи. Тунель близько п’яти тисяч кілометрів під Атлантичним океаном!
Сміливий задум захопив Кондратюка. Чи можливо, наприклад, пробити шахту до самого центру Землі, щоб потім використовувати тепло земних надр? Або ще грандіозніше завдання: політ до інших планет, у Всесвіт… Думку про надглибоку шахту Кондратюк невдовзі залишив, але міжпланетні подорожі та космонавтика все більше і більше його захоплювали.
Після закінчення школи Юрій вступив до Петроградського політехнічного інституту, але провчився там лише два місяці. В розпалі була Перша світова війна. Кондратюк виїжджає із Петрограда, але куди б не закидала його доля, в речовому мішку у нього завжди лежали розрахунки. Про праці Ціолковського він тоді ще не знав, до всього доводилося додумуватися самому. Під руками не було ні книг, ні технічних довідників і часто навіть чорнила. Записи він робив олівцем у звичайних зошитах.
До запуску першого штучного супутника Землі залишалось більше сорока років, а Кондратюк писав про космічні польоти надзвичайно точно. Розрахунками він довів: міжпланетна ракета повинна бути «космічним потягом», тобто складатися із декількох ступенів, з’єднаних між собою як вагони. Відпрацювала ступінь, спорожніли паливні баки, – і вона відпадає. І так далі. Нарешті останній «вагон» досягає космічної швидкості, виходить на орбіту. Якщо ракета не буде складатись із таких ракет-ступенів, в космос вона піднятися не зможе.
Головна праця його життя – книга про космонавтику «Завоевание межпланетных пространств» вийшла 1928 року. Невелика, тоненька, але дуже важлива і глибока за змістом.
Кальний Дмитро Павлович
Неможливо не згадати іще одну людину. Це не льотчик і не космонавт. Це колишній директор музею авіації і космонавтики у Полтаві, історик за освітою,Кальний Дмитро Павлович. У 1988 році під його керівництвом було розпочато роботи зі створення в Полтаві музею авіації та космонавтики та постійної виставки авіаційної та ракетно-космічної техніки. Одночасно займався науковою працею з історії повітроплавання,авіації та космонавтики.Є співавтором збірника документів і матеріалів з історії бойової співдружності військово –повітряних сил СРСР і США у роки Другої світової війни – «Операція Френтик» (Київ: «Рідний край», 1998), документованого нарису «Полтавська історія» (журнал «Авиация и время»№6,1996, №№1,2, 3,1997), узагальнення «Основна проблема діяльності Полтавського музею авіації і космонавтики» (Житомир, «Ленок», 1993), «Операція «Френтик» (Полтава, 1995), «Полтава вшановує учасників операції «Френтик» (Полтава, 1995) та ряду інших.
Д. П. Кальний – ініціатор спорудження в Полтаві пам’ятників Юрію Васильовичу Кондратюку (О. Г. Шаргею) та учасникам операції «Френтик», меморіальних дощок на честь видатних учених, конструкторів,організаторів авіаційного та ракетно-космічного будівництва Володимиру Миколайовичу Чаломею, Сігізмунду Олександровичу Леваневському, Івану Микитовичу Францевичу, Глібу Євгенійовичу Котельникову. Систематично виступав з лекціями у засобах масової інформації з проблем музеєзнавства та краєзнавства.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни, Трудового Червоного прапора, Червоної зірки та багатьма медалями. Заслужений працівник культури України.
Гліб Котельніков
Вулиця Ульянових у Полтаві після декомунізації має назву Гліба Котельникова - винахідника першого ранцевого парашута.
Гліб Євгенович Котельников народився 18 січня 1872 року у Петербурзі.Батько Котельникова був професором механіки та вищої математики Лісового інституту, мати займалася живописом, грала на роялі, брала участь в аматорських спектаклях. Батьки захоплювалися театром, і це захоплення прищепилося синові. З дитинства він співав, грав на скрипці, складав музику.
Також йому подобалося майструвати різні іграшки і моделі.З дитячих років Гліб приохотився до слюсарного ремесла, робив гарні іграшки, споруджував моделі різних машин. У 13років йому вдалося зібрати фотокамеру, оскільки користуватись дорогою батьківською йому не дозволяли.Зроблений негатив він показав татові. Оцінивши прагнення й таке досягнення, наступного дня батько придбав сину омріяний фотоапарат.
У 1889-1890 роках жив у Полтаві, у будинку на вулиці Олександрівській,в будинку діда Івана Зайцева, знаменитого художника, викладача Полтавського кадетського корпусу, першого учителя відомого українського живописця Миколи Ярошенка.
Гліб мріяв вступити до технологічного інституту або консерваторії,та через смерть батька 1889 року вирішив будувати військову кар’єру – вступив до Київського військового училища.
По закінченню навчального закладуКотельников отримав диплом з відзнакою і став офіцером царської армії. Проте військова служба мало його цікавила, тому1897 року Гліб подав у відставку та пішов на службу в Акцизне управління.
Однак і посада чиновника не припала творчому хлопцю до душі.Інша річ – театр. У 1910 році Гліб повернувся до Петербурга і став актором трупи Народного дому на Петербурзькій стороні (псевдонім Глєбов-Котельников).Де б не мешкав Котельников, він самостійно влаштовував вистави, створював театральні гуртки. Але і театр - не єдине захоплення молодика: він завжди прагнув займатися винахідництвом. Зокрема його цікавили автомобільна справа та авіація.
Поштовхом до винаходу ранцевого парашута стала загибель льотчика Лева Мацієвича. Останній через несправність літакау 1910 році випав із кабіни, здійснюючи політ на першому Всеросійському святі повітроплавання в Петербурзі. Свідком цієї трагедії став Гліб Котельников.
Відтоді конструктор став одержимий ідеєю створити рятувальний засіб, який допоміг би пілотам вижити в разі авіакатастрофи. Найдивнішим було те, що самодіяльний актор самотужки взявся вирішувати технічне завдання, над яким уже багато років марно боролися фахівці всього світу.
Усі експерименти майбутній винахідник парашута проводив за власні кошти, з якими було сутужно. Він обзавівся книжками з історії льотної справи, звідки і черпав досвід.
Котельникову довго не вдавалося визначитись з матеріалом для пристрою купола парашута. Допоміг випадок. Одного разу в театрі вінпобачив, як жінка дістала з сумки шовкову шаль, яка відразу злетіла в повітря. Тоді він зрозумів: шовк – найкращий матеріал для купола парашута. Сам Гліб Котельников говорив про свій винахід так: «Ранець я виготовив із металу. Всередині –полиця. На ній були складені стропи і купол парашута. Кришку ранця закріпив на петлях із пружинами, щоб вона швидше відкривалася. До замка прикріпив мотузку з кільцем для того, щоб самому можна було
відкривати парашут, коли стрибаєш із літака».
Корисність цього винаходу ще й у тому, що стропи, розміщені на двох плечах пілота, дозволяли робити маневри в повітрі.
До речі, свої перші моделі винахідник авіаційного ранцевого парашута перевіряв на ляльках-манекенах. Коли стало зрозуміло, що винахід стане проривом в авіації, Котельников занепокоївся про авторські права, бо не мав патенту. Острах, що його ідею можуть викрасти, змусили Гліба Євгеновича перенести свої випробовування в глухі новгородські місця, які порадив син винахідника. Саме там він випробовував остаточний варіант нового рятувального засобу. Парашут одержав марку РК-1(Російський Котельникова, модель перша). 10 серпня 1911-го Котельников надіслав доповідного листа у військове міністерство. Він детально описав технічні характеристики новинки і пояснив важливість її впровадження в армії та цивільній авіації. Однак перший лист Котельникова загубився, і винахіднику довелося боротися зі страшною бюрократичною тяганиною. Він почав оббивати пороги військового міністерства й різних комісій. Зрештою Гліб Євгенович прорвався в комітет із винаходів. Однак ідею конструктора тоді забракували, Йому відмовили у патенті, вважаючи винахід марним.
Після невдачі на Батьківщині Котельников домігся офіційної реєстрації свого винаходу у Франції. Довгоочікувана подія сталася 20 березня 1912 року. Потім вдалося організувати генеральні випробовування. Вони відбулися 6 червня 1912 року в Гатчинському таборі Повітроплавної школи біля села Салізі,недалеко від Санкт- Петербурга.
Після смерті Гліба Євгеновича цей населений пункт перейменували на Котельниково.
Пам'ятний знак проведення перших випробувань ранцевого парашута в районі села Котельниково:
Тоді, червневого ранку, на очах здивованої публіки пілот аеростата перерізав кінець петлі, і спеціально підготовлений манекен почав падати на землю. Глядачі спостерігали за тим, що відбувається в повітрі, за допомогою біноклів. Через кілька секунд механізм спрацював. І в небі розкрився купол. Того дня не було вітру, тому манекен приземлився прямо на ноги, і постоявши так ще кілька секунд упав.
Однак і чиновники, і льотчики не поспішали довіряти винаходу. Минуло 10 років, і лише тоді парашут став завойовувати популярність. Через деякий час конструкцію парашута вдосконалили. З’явились нові моделі з напівм’яким ранцем, а також вантажні парашути. 1926 року Котельников подарував СРСР всі свої парашутні патенти, відмовившись від винагороди. Власником винаходів Котельникова стала держава, яка довгі роки замовчувала заслуги конструктора. 1929 року Котельников написав книгу «Історія одного винаходу. Російський парашут».
На пенсії конструктор продовжував жити в Санкт -Петербурзі (тоді Ленінград).Мармуровапам'ятнадошка в Санкт-Петербурзі (1912-1941 - 14-талінія, 31, кв. 20).
Він писав книги і підручники. Коли почалася Друга світова війна Гліб Євгенович долучився до організації протиповітряної оборони Ленінграда. Зима і холод завдавали сильного удару по його здоров’ю. Котельникова евакуювали до Москви, де він помер 22 листопада 1944 року.Винахідника поховали на Новодівичому цвинтарі.
Син — АнатолійГлєбов (Котельников), радянський драматург.
У Полтаві,на фасаді будинку колишнього Акцизного управління (вул. Жовтнева, 24), в якому жив і працював Котельников Гліб Євгенович (1872—1944) — винахідник, творець першого в світі авіаційного ранцевого парашута,нині встановлено пам'ятну дошку з рельєфним погрудним зображенням майбутнього винахідника..
Гліб Котельников вірив у велику силу мистецтва та був хорошим актором. Але свою найголовнішу роль він зіграв в історії світової авіації.