Народився Валентин Гаврилович Литвиненко у м. Кременчук 28 серпня 1908 року в родині небагатого торгівця. Але невдовзі голова родини помирає, залишивши п’ятьох своїх дітей та дружину у скруті. Мати Валентина Гавриловича змушена була залишити Кременчук та переїхати до села Дейманівка на Полтавщині,  де влаштувалася на роботу акушеркою.   

Хлопчик рано навчився читати та виявив хист до малювання. Крім того, з дев’яти років він захопився полюванням та рибальством, почав збирати  колекцію пташиних яєць, метеликів, ловив та приручав диких птахів і невеликих тварин. У домі часто мешкали ручні ворони, яструби, зайці, білки та інші птахи й звірята. В подальшому ці захоплення відобразяться на всій його творчості: і як художника, і як письменника.

У 1924 р. разом із матір’ю Валентин Гаврилович приїхав до Криму, де почав працювати – спочатку учнем маляра, згодом покрівельником. Працюючи на будівництві, одночасно відвідував студію живопису академіка М. С. Самокиша в Сімферополі, в період з 1929 по 1930 рр. А з 1932 по 1934 роки навчався на робфаці при Харківському художньому інституті.

З 1934 року Валентин Литвиненко перебирається до Києва, влаштувавшись до газети «Комсомолець України», як художник-карикатурист. Крім того продовжує своє навчання в студії І. Ф. Селезньова.

Окрім газетних малюнків, Валентин Гаврилович виконував ілюстрації для книг та журналів. У 1941р. його запрошують працювати у гумористичний журнал «Перець», в якому він буде працювати все своє життя.

А з перших днів війни 1941-1945 років Валентин Литвиненко працював у армійських газетах в жанрі політичної сатири, разом з відомими українськими художниками М. Дерегусом, В. Вовченком, В. Мироненком, І. Кружковим, а потім – у видавництвах Москви, Харкова, Києва. Він створив чимало політично гострих, високохудожніх листівок, сатиричних плакатів, гасел, газетних малюнків. Плакати та листівки виходили величезними тиражами, розповсюджувалися на фронті. У світ вийшли такі його роботи, як «Гітлер капут!», «На тобі !... українського хліба, української сталі… та землі!», «Партизанська клятва», «Україна вільна».

​

В цей же період були написані сповнені глибокого людського почуття малюнки гуашшю: «Лист», «Люблю і пишаюсь». Станкові малюнки «Новий порядок», «Душогубка», «Дядечку, я боюся», «Німці на Україні» знаходили безпосередній відгук у серцях людей, викривали й таврували нацизм. Твори художника періоду війни – життєві, патріотичні, пристрасні, переконливі й правдиві.

У повоєнні роки Валентин Гаврилович продовжує працювати в жанрі сатири, гумору і карикатури. А ще він любив малювати птахів. Тому у 1954 році з’являється серія карикатур «Зникаючі різновиди птахів», що в образах пернатих висміювала людські пороки і слабкості.

​

Виявив себе і як майстер радянської книжкової ілюстрації. Найбільш відомі – це серії малюнків, створених ним до народних казок і до творів класиків української літератури – Тараса Шевченка «Катерина», «Сон», Остапа Вишні «Зенітка», Леоніда Глібова, Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки».

У 1950 році художник створив неперевершені сюжетні кольорові повноформатні ілюстрації  за мотивами безсмертної повісті І. Франка  «Захар Беркут».        

 

Як майстер кольорової і чорно-білої ліногравюри, він першим звернувся до казки Лесі Українки «Біда навчить», присвятивши серію графічних творів до     90 - річчя від дня народження поетеси. Книжка з його ілюстраціями вперше вийшла у 1962 році, а 1983-го видання повторило інше видавництво.

Все життя Валентин Гаврилович любив ліси й поля, зелені луки й українські річки, уважно вивчав поведінку їх мешканців, піклувався про чотириногих та крилатих друзів. Веселий вигадник і казкар, він часто був свідком цікавих випадків з життя тварин та пташок. Тому, прислухавшись до поради Олександра Копиленка, вирішив спробувати себе і як письменник.

Валентин Литвиненко створив для малечі більш як десять казок – це  «Хитра жаба», «Чарівна сопілка», «Стара сосна та дятел-молодець», «Лисиця та їжак». Писав твори про своїх улюблених тварин: «Про маленьких друзів», «Як гуртом корову рятували», «Повітряна тривога», «Золоте яєчко».

 

Валентин Литвиненко - незмінний учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних художніх виставок. Його роботи з успіхом експонувалися в багатьох країнах світу: Китаї, Індії, Греції, Новій Зеландії, Франції, Бельгії, Польщі, Америці, Канаді і т.д.

За свою діяльність був нагороджений Золотою медаллю «Борець за мир» Радянського Комітету захисту миру (1969), орденом Дружби народів, присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтва (1958р.), народного художника  УРСР (1960р.)

Помер Валентин Гаврилович Литвиненко у Києві 15 грудня 1979 року.