Понад 60 років тому у 1955 році світ побачив комедію «Максим Перепелиця» з Леонідом Биковим у головній ролі. У селі Савинці Миргородського району Полтавської області знімали основні сцени. Епізод приїзду головного героя Максима з армії знімали на станції Гоголеве Великобагачанського району Полтавської області. На зйомки з'їхалися майже всі місцеві жителі.

«Кіностудів», а саме так місцеві жителі називали членів знімальної групи, до сих пір згадують з теплотою і радістю. Адже вони буквально привезли свято. Село, яке у далекі 50-ті роки було ще без електрики, засяяло від світла прожекторів і затанцювало під популярні хіти Утьосова, Бернеса та інших зірок того часу.

      Село Савинці розташоване на березі річки Псел. Зараз там проживають близько 850 жителів. Працюють школа, дитсадок, бібліотека, амбулаторія, будинок культури, пошта, магазини і церква Київського патріархату.

      Основна причина, через що обрали село Савинці для зйомок – це неймовірна красива природа. Про село завжди казали, що такої природи більше ніде немає, там своя Швейцарія.

Та була і інша причина – в той час в селі Савинці на Полтавщині були відсутні стовпи для світла і радіо. Для зйомок фільму це підходило, щоб потім в кадрах про минуле їх не замальовувати.

Місцеві жителі після першої лампочки в будинку плакали, хрестилися і обіймалися.

Сюжет комедії простий і зрозумілий для всіх. Сільський розбишака і балагур відправляється в армію і там перевиховується в зразкового радянського громадянина. Сюжет, начебто, фантастичний, зате комедія вийшла прекрасна.

      У Савинцях знімальна група працювала близько місяця, оселялися у місцевих жителів. Кілька старожилів пам'ятають ті часи.

      Іван Колесник, якому під час зйомок стрічки було лише 9 років розповідав: «Приїхали кілька машин і автобус. Для нас це була рідкість. Бігли за ними по пилу і нюхали запах бензину. Нам дозволили зайти в автобус, по троє на одне сидіння влаштувалися. Покататися по вулицях, а потім дали шматок хліба з маслом. Вперше спробував таку смакоту. Скільки живу - то смак нічого не перебило».

      Місцевий житель Василь Моклиця, який подружився з Биковим під час зйомок як зараз пам'ятає, яким хлопцем він був: «Пустотливий, веселий! Невеликого зросту. Штани короткі і підтяжка наперекіс. Переслухати його було важко - скільки анекдотів знав! І дівчата з кіностудії йому проходу не давали. Тільки закінчувалися зйомки, біля двору Тетяни десяток дівчат збиралося. Льоня то в кухні від них ховався, то до нас ночувати вдавався»

      Та й самому 25-річному актору дуже подобалися місцеві дівчата.

    - Прийшов до мене - коліно розбите, штани порвані, весь в реп'яхах, - розповідала тоді доярка Марія Товстоліт, яка знімалася в епізодах «Максима Перепелиці». - Подивився на мене і каже: «Ти теж нічого, зніму тебе». Ось я в кіно і потрапила - разом з іншими дівчатами співала під час збирання врожаю. Приходжу на знімальний майданчик з туго заплетеною косою, а Биков підходить і ніжно починає розпускати моє волосся. «Ти, Маруся, нічого поганого не подумай, - каже, - мені не обличчя твоє потрібно, а коса і голос. Я таких в житті не зустрічав». І заплітає мені вже дві косички. Мовляв, для акторського вміння. А потім зізнався: вчився, щоб в майбутньому дочці  плести».

      А коли доярку запитували, чи було між ними із Леонідом щось, вона завжди мовчки посміхалася. Але казала, що багато дівок їй заздрили, коли Леонід ходив з нею на танці. Хоча Биков і іншим увагу приділяв. Його взагалі любили всі жителі села, адже біля нього постійно збиралися хлопці, які завжди реготали, бо жартував він талановито. Леонід Биков був невисокий, але красиво танцював. Заради жарту частенько запрошував на танок дівчину в два рази вище за нього самого, притискався до неї і дивився знизу в очі. Всі плакали від сміху. Зате у колгоспниці щастя - актор на танець запросив!

У цьому був весь Биков. Але на нього з місцевих ніхто не ображався. Навіть коли сільські актори не могли зіграти сцену з десятого дубля, Леонід не лаявся, як інші актори і режисери, а жартував, всі сміялися і знімалися з радістю.

      І хоч атмосфера на зйомках була весела, та дисципліни всі дотримувалися. Режисер стрічки був суворий, всі його слухалися.

      Акторам платили за знімальний день по 2,50 (справа була до грошової реформи 1961-го, і на ці гроші тоді можна було купити 2 буханки хліба). Але на зйомки «Максима Перепелиці» бігали дивитися і ті, хто в кадр не потрапив. Деякі жителі Савинців полишали роботу, а потім ночами відпрацьовували колгоспну норму. Дітлахи і зовсім днями сиділи на знімальному майданчику.

      Деякі кадри давало саме життя. Як розповідав місцевий житель Іван Колісник, при зйомках одного з головних епізодів фільму йому запам’ятався один кумедний випадок, коли головний герой фільму крав квіти для коханої дівчини з клумби біля сільської ради. Кіношники її розширили - вставили декілька штучних квітів. Працівниці, у якої ці квіти під будівлею росли, нічого про зйомки не сказали. І як тільки актор насмикав айстр в палісаднику, вона вибігла і з криками погналася за ним. Тож вийшов дуже живий кадр.

      Багатьом акторам готували їсти люди, у яких вони селилися.

   - Льоня любив наш борщ, смажену рибку з Псла і парне молоко, яке брали на фермі, - розповідала доярка Марія Товстоліт. - Биков якось навіть сам намагався корову подоїти. Запитав у мене, яка ще не доєна. А я вирішила пожартувати і посадила Леоніда біля тієї корови, яку вже подоїла. Як він намагався! Пихтів-сопів, але молока так і не побачив. Потім я йому за старання дала «кухоль» парного. Він завжди випивав цілий глечик молока залпом!»

      Члени сім'ї Кислюк, в якій жив Микола Яковченко (актор, який грав батька Максима Перепелиці) розповідають, що актори не тільки молоко любили, але і напої міцніше вживали. Родині режисери навіть доручили відповідальну місію - стежити, щоб актор до початку зйомок не перебрав зайвого, аби той не зірвав зйомки. І ті свою задачу старанно і відповідально виконували! До речі, спеціально для персонажу батька Максима Перепелиці побудували кузню, де він працював, на жаль, вона не збереглась.

      Зараз єдине, що нагадує про часи зйомок відомої комедії в селі Савинці - це викривлена верба, яка стала «кінозіркою», адже потрапила до одного з кадрів фільму (коли головний герой біжить з квітами до улюбленої Марусі). Стовбур дерева вже давно згнив, але гілки ще живляться через кору. Тож відома верба й досі є символом кіношних часів села Савинці на Полтавщині.