20 жовтня 2020 року цей світ покинула прекрасна та надзвичайно талановита людина – самобутня полтавська художниця Світлана Володимирівна Чорна. Виставки по всій Україні та Європі, визнання серед художників та понад три тисячі написаних робіт, член Національної спілки художників України. Її твори зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї, Полтавському художньому музеї, у приватних колекціях України та світу.

 

 

Світлана Володимирівна Чорна (дівоче прізвище Макаренко) народилася 10 квітня 1940 року в Полтаві. Тут вона жила, працювала і створювала свої шедеври.

Мистецтво дівчина студіювала в художній студії при Палаці культури залізничників. Потім було подолання конкурсу на вступ до Курського педагогічного інституту.

 

 

 

Але головною школою для Світлани став Музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна. До Москви, до творів із Щукінської колекції дівчину тягло неймовірно. Щоразу вона знову й знову купувала квиток на потяг, їхала за сотні кілометрів, щоб поринути у світ образотворчого мистецтва. Світлана Чорна була серед тих, хто відвідав найвідоміші в історії музею виставки: картин із нью-йоркського музею Метрополітен, американського мистецтва XIX-XX ст., «Москва – Париж».                            

З 1967 року наша землячка стала проводити виставки в Полтаві, Києві, Велико-Тирново (Болгарія), Кошаліні і Слупську (Польща), Канаді. У 1995 році Світлана Чорна вступила до Національної спілки художників України. Члени цієї спілки високо оцінюють талант майстрині, а її стиль порівнюють з відомим Пікассо. Порівняння з'явилося через особливий настрій полотен, поєднання кольорів та особливу експресію.

 

 

 

Тендітна, мов квітка, душа знаменитої полтавки булла здатна не лише увібрати навколишню красу, але й майстерно передати її на полотні. Світлана Чорна віддавала перевагу великим букетам, які складала із півоній, жоржин, хризантем... Тому й не дивно, що всі п’ять робіт, які вона подарувала Полтавському краєзнавчому музею – це різноманітні квітково-рослинні композиції: «Маки в червоній вазі», «Бульдонеж», «Конюшина», «Соняшники», «Горобина».

 

 

 

Ознайомившись із досягненнями західноєвропейського мистецтва, Світлана Чорна віднайшла свій власний живописний стиль, у якому зуміла поєднати експресивність передачі вражень з  багатими традиціями українського декоративного мистецтва.

10 листопада 2010 року в Полтавському художньому музеї відбулась персональна ювілейна виставка художниці під назвою «Квіти моєї душі». Це своєрідний творчий звіт художниці. Тут були представлені 90 робіт різних років створення та періодів творчості. Саме цією експозицією Світлана Володимирівна святкувала свій 70-річний ювілей. Жодної картини в житті авторка не намалювала на замовлення, вважала, що це вже було б не мистецтво: «Це для мене чисте мистецтво. Я ніколи не працювала заради грошей. Я працюю для душі».

Не зважаючи на те, що Світлана Чорна писала і портрети, і пейзажі, і жанрові картини, все ж саме квіти – улюблена тема художниці. Картини полтавки ведуть глядачів у світ  квіткового натюрморту. Свої картини-квіти художниця писала з уяви. «Часто, – розповідала Світлана Володимирівна, – стою перед чистим полотном і не знаю, що на ньому буде. А потім все відразу уявляю і починаю працювати. Інколи здається, що моєю рукою водить якась невидима сила».

 

 

 

Дійсно, фантазії Світлани Чорної не мали меж. Художницю більше цікавив стан героїв її полотен, душа кожної стеблинки, характер, аніж детальна проробка кожного листочка. Тому є серед них і життєстверджуючі «Веселі маки», і мрійливі «Півонії», і пройняті смутком «Зів’ялі соняшники». Соняхи наша землячка любила найбільше. Вона постійно відтворювала їх на полотні. Її соняхи нічим не поступаються творам французьких імпресіоністів.

«А квіти я буду малювати й малювати…», – ці слова Катерини Білокур можна цілком точно спроєктувати й на творчість Світлани Чорної. Художниця згадувала: «Багато років тому, 1968 року, випадково у магазині я купила книгу «Творчість Катерини Білокур», і з того часу вона стала для мене настільною книжкою. І я кажу, що Катерина Бліокур відіграла велику роль в моїй долі. Вона була для мене прикладом».

 

 

 

Основні прикмети картин пера Світлани Чорної – яскравість та різнобарв'я. Стиль майстрині – невимушений та вільний. У кожному мазку пензля – душа художниці. Вона говорила, що ніколи не змушувала себе до роботи, картини народжувалися самі.

Світлана Чорна: «Я малюю за натхненням. Ніколи себе не змушувала, працюю душею, за покликанням. Я дуже люблю природу і ставлюся до неї трохи незвичайно. В природі вони всі такі натуралістичні, а тут я додаю свою фантазію».

 

 

 

У 2014 року Світлана Чорна організувала виставку «Мій шедевр» у Полтавському художньому музеї ім. Ярошенка. Сама назва цієї незвичайної виставки спонукала до сміливості і самовпевненості. Вона демонструвала те, чим художник може пишатися. Здавалося, ось вона – мотивація: гордовито підкреслити свою значущість. Але полтавська художниця збентежено опускала очі, в неї інший мотив. Найголовніше, чим майстриня прагнула поділитися, її власні відкриття, нові напрацювання. Люди, з якими багато років спілкувалася художниця, називали її діяльність «служінням».

 

 

 

Євген Путря, член Спілки художників України, так характеризує Світлану Чорну: «Дуже талановита жінка. Знаю її десь протягом років 45. Вона собі не зраджує. Як працювала  в  такій манері, дохідливо, чисто, така й залишилася».

У січні 2018 році у музеї ім. І. Котляревського відкрилася виставка живопису Світлани Чорної. Були представлені не лише картини художниці, написані масляними фарбами, але й її роботи у техніці печворк (клаптикове шиття). Світлана Чорна так описувала цю виставку: «Тут показане моє життя. Все, що я за своє життя пройшла. Були у мене, як кажуть, хвилини радості, хвилини горя, хвилини натхнення, і я все відбиваю у своїх роботах».

Основна мета, говорила Світлана Чорна, – надихнути полтавців на добре та прекрасне. Сама ж художниця надихалася думками про різноманітність життя та його радості. 

21 серпня 2020 року у Галереї мистецтв до Дня Незалежності України було відкрито виставку «Славетні імена Полтавщини». До неї увійшли й твори Світлани Чорної.

 

 

Живі кольори картин художниці  цікаві і дітям, і дорослим. Авторка, яка вчилася малювати сама, захоплюючись творами Едуарда та Клода Моне, Пікасо, свій стиль напрацьовувала роками. Підсумок роботи – понад 3 тис. картин на різну тематику.

 

 

 

Диво-квіти натюрмортів Світлани Чорної, її портрети і пейзажі дарують миті естетичної насолоди, захоплюють і  зігрівають душу, бо створені великою, щедрою до людей душею художниці. У своїх роботах майстриня зображувала соняхи, лілії та ромашки. Задум художниці – навіть посеред зими та морозів розбудити весну у серцях тих, хто дивиться на її картини.